Закордонний паспорт
Подорож починається не зі збору валізи, а з виготовлення документів. А коли ти подорожуєш з немовлям, то документів потрібно мати з собою досить багато.
Процес виготовлення документів ми розпочали практично відразу, як повернулись додому з пологового будинку. Знаючи любов до паперової тяганини, вирішили, що чим швидше тим краще.
На момент складання документів Назарівні був 1 місяць.
З початку квітня 2015 року єдиним офіційним документом дитини для виїзду за кордон є її закордонний паспорт. Тобто тепер вже ніхто не вписує дитину в паспорт мами. Кожен має свій власний. Дитячий паспорт видається на 4 роки.
Знаючи величезні черги у ВВІР, ми вирішили робити паспорти (собі я теж робили, оскільки старий ще на дівоче прізвище) у ДП “Документ”. Вирішили, що краще переплатити, але буде скоріше і спокійніше. Тому ділимось досвідом виготовлення саме там. Хоч перелік документів і вимоги всюди однакові.
Необхідний перелік документів для оформлення закордонного паспорта:
- Свідоцтво про народження дитини;
- Індентифікаційний код, який можна виготовити в Податковій. Потрібно просто прийти татові чи мамі зі своїм паспортом та оригіналом і копією свідоцтва про народження дитини. Написати заяву і за тиждень забрати код;
- Заява від батьків (формується на місці, потрібно мати з собою свій український паспорт);
- Прописка (виписка з жеку, або будинкова книга)
- Два фото розміром 3,5х4,5 сантиметра та одне фото розміром 10х15 сантиметрів для внесення відцифрованого зображення шляхом сканування. На фото має бути зображено 70% обличчя, чіткі контури, білий фон, на матовому фотопапері високої якості, без дефектів.
Ось тут і почались проблеми. Нам порадили, сфотографувати дитину вдома і занести в ательє фото, а вони вже все зроблять. Коли ми прийшли з повним переліком документів, то були приємно здивовані сервісом і можливістю подачі документів без черги, оскільки ми з дитиною.
Та коли вони глянули на фото дитини, то відразу їх забракували. Виявляється крім описаних вище норм до фото, дитина має дивитись прямо в кадр, голова рівно, обидва вуха видно однаково і щей рот має бути закритим. З цим всім нас відправили у найближче фотоательє, де нібито все всі знають і скоренько нам зроблять як має бути. Щоб ви розуміли то був березень і дитина була в комбінезоні, і дуже закутана. А в ательє де всі мали “зуб з’їсти”на фотографуванні малих дітей, якраз почала працювати нова дівчинка, яка взагалі поняття не мала, що ми від неї хочемо і як до тої дитини підступити. Отакий був у нас досвід. Після 10 хв улю-лю, дивись сюди, ми таки зробили пару кадрів, які сподівались будуть вдалими.
На щастя, попросили зробити 2 варіанти фото, щоб вже на місці, ті хто приймає документи могли вибрати краще. Так і сталось, прийшлось переробляти, точніше підчищати одне з фото ще раз. То ж замість того, щоб подати документи за 10-15 хвилин, ми пробули там 6 годин і це з місячною дитиною. На той час послуга нам обійшлась щось 860 грн. Не знаю, як у ВВІР з фотографією, але ми маємо такий досвід.
Із забиранням проблем не було. Тепер правда дивуюсь, як на кордоні оті 4 роки будуть її впізнавати. Хіба що по візі, бо вона вже на себе мало подібна.
Успіху вам!