Відразу хочемо наголосити, що всі діти різні і ми ділимось тим досвідом, який є в нас. Тому комусь він підійде, а комусь – ні. Не засмучуйтесь, якщо у вас це не спрацює, а діліться краще з нами своїми трюками, як як зацікавити, забавити дитину у подорожі машиною в автокріслі.
На момент написання, Назарівна 4 рази була закордоном і сумарно з подорожами по Україні (без врахування по місту) наїздила в машині більше 6 тис. км. І це в свої десять з хвостиком місяців 🙂
В нас все почалось з вибору автолюльки (в ній дитина повинна їздити від народження і до 9 міс-1 року). Які вони бувають, і як їх вибирати, можна прочитати тут.
Перше знайомство Назарівни з автолюлькою було відразу після виписки з пологового будинку. Щоправда, через завеликий комбінезон, вона витримала там 10 хв максимум. Але ми чітко для себе прийняли рішення, що дитина в машині має бути лише в автокріслі, тому продовжували над цим працювати, поступово збільшуючи час подорожі.
Періоди (вказавши їх переваги і труднощі) їзди дитини в машині:
0-4 місяці
Перша далека подорож (268 км) була в 2 місяці, коли ми вирішили відвідати батьків чоловіка, які живуть в Ужгороді. Оскільки дорога займає орієнтовно 4 години, то ми старались вибрати час так, щоб хоча б півдороги малеча спала. Дуже переживали за перевал і зміну тиску, та все пройшло добре. Вже зараз розумію, що це були чудові часи, бо дитина багато спить і ще не знає, як перевертатись, сідати і тому лежаче положення її влаштовує. В цей час її найбільше цікавило все довкола: ми вказували їй на вікно, підвішували іграшки, щось розказували.
Впродовж цього періоду ми як мінімум тричі були у батьків, і вибирались в дорогу так, щоб це був її “вечірній сон” (не нічний), як ми його називали. Тобто ми виїжджали десь біля 18-19 години зі Львова і відповідно близько 23:00 були у батьків. Але це теж залежить від водія, чи йому комфортно їхати, коли сутеніє або ж в темряві. Повернення було в обідній час, тому перед виїздом ми її максимально розважали і намагались, щоб вона якраз заснула в машині і проспала хоча б дві години. Далі вже були забавляння і “дотягування” до пункту призначення, часом навіть з зупинками на АЗС.
5-8 місяців
5 місяців ма
лечі ми відсвяткували закордоном. Це був її перший легальний перетин кордону (про досвід нелегальних можна прочитати тут) і додаткові 220 км до загального кілометражу Назарівни. На кордоні, поки чекали в черзі на перетин, ми, звісно, дістали її з люльки, і навіть трішки розім’яли собі ноги (про наш перший досвід перетину кордону ми напишемо незабаром). Їй дедалі складніше було довго лежати у люльці. Оскільки це було літо і було дуже гаряче, то наша мандрівниця їздила лише у майці і памперсі.
Додатково я зробила із світлої тонкої тканини чохол на вкладку у люльці, бо від неї малеча дуже потіла.І це не зважаючи на те, що в машині був увімкнутий кондиціонер. Для того, щоб уникнути простуди при користуванні ним, ми налаштовували його так, що повітря дуло по ногах, а не в груди; додатково Назарівну захищав капюшон від люльки.
В такому віці потрібно мати вже більше іграшок. В хід іде усе: гризунці (бо вже є перші зуби), іграшки з музикою, брязкальця, ну і, звіс
но, пляшка з водою. Це було відкриття для нас. Точніше його винайшла наша бабуся, яка просто вже не знала, що запропонувати внучці у жаркій подорожі. Додатковими іграшками є прикраси: тоді ми вже мали 2 пари слінго-бусів, які дуже рятували.
В цей самий період ми мали ще дві подорожі закордон, загальною протяжністю більше 2500 км. Були і автобани, і звичайні дороги. У складні часи на автобані просто пристосовувались так, щоб можна було її погодувати (дитина, на щастя, на грудному вигодовуванні) на ходу, не зупиняючись і не витягаючи її з люльки.В загальному старались за можливості робити перерви при тривалих переїздах, кожні 3-4 години.
з 8 місяців
Назарівна пересіла в автокрісло 1 групи. За далекі подорожі, в Ужгород і Краків + Закопане, можемо сказати таке: дитині в ньому цікавіше, вона більше бачить і краще бавиться, дивиться у бокове вікно і через лобове скло на рух машин. Можливість змінити положення на більш лежаче для сну – дуже корисна річ.
Коли ми бачимо, що малюк вже втомлений, переводимо крісло в найбільш горизонтальне положення, і вона краще засинає. Нахил крісла в цьому випадку, звісно, менший, ніж був в автолюльці, але як показав досвід, цього цілком достатньо для комфортного сну дитини, а бічна підтримка дозволяє сперти голову.
В зимовий час, під час довгої дороги, дитина в кріслі має бути без комбінезона. Тобто одяг в машині має бути легшим ніж на вулиці. Для цього попередньо просто прогрійте машину і тоді вже сідайте в неї з дитиною. І там вже роздягніть її. Інакше скованість і висока температура не сприятиме комфортній подорожі малюка, плюс куртка/комбінезон не дозволяє правильно і щільно паскам безпеки(у кріслі) фіксувати дитину і виконувати свою основну функцію.
з 1 року
В нас зараз є ще один новий досвід. Пробуємо залишати Назарівну саму позаду у кріслі. Тобто мама і тато спереду, дитина сама їде ззаду. Оскільки крісло повернуте за рухом, то малеча нас бачить і ми з нею постійно спілкуємось, або щось говоримо між собою – вона дуже любить слухати розмови і музику в машині. Поки ми користувалися автолюлькою, то з нею завжди хтось ззаду сидів, тому що інакше вона нікого не бачила і починала переживати і капризувати. Тепер пробуємо привчати до самостійної їзди.
Як зацікавити малечу, яка вже ходить у довгих мандрівках, ви можете знайти порати тут.
З недоліків автокрісла в порівнянні з автолюлькою – при їзді вночі треба якимось чином зашторювати вікно або робити імпровізовану накидку між кріслами. В люльці з цим чудово справлявся капюшон.
Хочемо нагадати також, що обов’язковою умовою “пересідання” дитини з автолюльки в автокрісло групи 1 є виконання наступних умов:
- малюк впевнено сидить впродовж довгого часу без сторонньої допомоги (сідати самостійно при цьому не є обов’язковим);
- малюку виповнилося 9 місяців або маса дитини близько 9 кг.
ДОБРЕ ЗНАТИ, або наші спостереження:
– У різну пору року варто враховувати різницю температури ззовні машини і всередині, тому варто, коли хтось сідає в машину або виходить, прикривати дитину, щоб її не продуло.
– Літом дуже допомагають шторки на вікна (в деяких авто є вбудовані, але їх можна і докупити). Вони бувають найчастіше відразу з дитячими малюночками, тож малечі буде цікаво на них дивитись.
– При тривалій поїздці обов’язково подивіться по карті основний географічний напрям дороги і залежно від часу дня встановлюйте люльку з менш сонячного боку. Наприклад: коли ми їхали з Ужгорода до Львова в обід, то ставили люльку справа, за сидінням пасажира, а коли їхали зі Львова ввечері, то зліва, за водієм.
– Як пеленати дитину в машині? Для цього ми використовували переднє крісло, яке в нас, на щастя складається. Таким чином ми мали своєрідний столик для пеленання. Але також можемо сказати, що ОККО має в себе на заправках перенальні столики в туалетах (на трасі до Ужгорода).
– Як годувати? Можна спокійно на руках. Щоб дитині не було спекотно від вас, постеліть пеленку, або якусь тканину собі на руку. Тоді дитина їстиме спокійніше.
– Прогляньте по маршруту де можна зупинятися по дорозі (наперед виясніть, де будуть АЗС)
На цьому поки все. Стаття буде доповнюватися зі збільшенням нашого досвіду. Також включатимемо цікаві коментарі від читачів.
Всім багато подорожей і щасливої дороги!