Подорож починається не зі збору валізи, а з виготовлення документів. А коли ти подорожуєш з немовлям, то документів потрібно мати з собою досить багато.
Процес виготовлення документів ми розпочали практично відразу, як повернулись додому з пологового будинку. Знаючи любов наших держустанов до паперової тяганини, ми вирішили, що чим швидше – тим краще. На момент подання документів Назарівні був 1 місяць.
З початку квітня 2015 року єдиним офіційним документом дитини для виїзду за кордон є її закордонний паспорт. Тобто тепер вже ніхто не вписує дитину в паспорт мами. Кожен має свій власний. Дитячий паспорт видається на 4 роки.
Знаючи величезні черги у ВВІР, ми вирішили робити паспорти (собі я теж робила, оскільки старий ще на дівоче прізвище був) у ДП “Документ”. Вирішили, що краще переплатити, але буде швидше і спокійніше. Тому ділимось досвідом виготовлення саме там. Хоч перелік документів і вимоги, думаю, всюди однакові.
Необхідний перелік документів для оформлення закордонного паспорта:
- Свідоцтво про народження дитини.
- Індентифікаційний код, який можна виготовити в Податковій. Процедура досить проста. Потрібно просто прийти татові чи мамі зі своїм паспортом та оригіналом і копією свідоцтва про народження дитини. Написати заяву і за тиждень забрати код.
- Заява від батьків (формується на місці, потрібно мати з собою свій український паспорт).
- Прописка (виписка з ЖЕКу, від голови ОСББ, або будинкова книга)
- Два фото розміром 3,5х4,5 сантиметра та одне фото розміром 10х15 сантиметрів для внесення оцифрованого зображення шляхом сканування. На фото має бути зображено 70% обличчя, чіткі контури, білий фон, на матовому фотопапері високої якості, без дефектів.
На останньому пункті в нас і почались проблеми. Нам порадили сфотографувати дитину вдома і занести фото в ательє, а вони вже все зроблять. Ми так і зробили.
Підготувавши всі документи ми вирушили в сервісний центр ПП “Документ”. Перше враження дуже приємне, гарний сервіс і можливість подачі документів без черги, оскільки ми з дитиною. Ми вже почали радіти, що за 15 хвилин все залагодимо, але не так сталось, як гадалось. Коли вони глянули на фото дитини, то відразу їх забракували. Виявляється, крім описаних вище вимог до фото, дитина має дивитись прямо в кадр, голова рівно, обидва вуха видно однаково і ще рот має бути закритим. З цим всім нас відправили у найближче фотоательє, де нібито все всі знають і швиденько нам зроблять як має бути.
Фото
Щоб ви розуміли – то був березень, дитина була в комбінезоні і дуже закутана. А в ательє де всі мали “зуб з’їсти”на фотографуванні малих дітей, якраз почала працювати нова дівчинка, яка взагалі поняття не мала, що ми від неї хочемо і як до тої дитини підступити. Після 10 хвилин улюлюкання, “дивись сюди” і різного пританцьовування, ми таки зробили пару кадрів, які, як ми сподівались, будуть вдалими. 
На щастя, попросили зробити два варіанти фото, щоб вже на місці ті, хто приймає документи, могли вибрати найкраще. Сумніви наші підтвердились, прийшлось переробляти, точніше підчищати одне з фото ще раз. Тож замість того, щоб подати документи за 10-15 хвилин, ми пробули там 6 годин – і це з місячною дитиною. На той час послуга нам обійшлась в суму близько 860 грн. Не знаю, як у ВВІР з фотографією, але наш досвід був таким.
Із забиранням готового паспорта проблем не було. Тепер, правда, дивуюсь, як на кордоні оті 4 роки, поки діятиме паспорт, будуть малечу впізнавати. Хіба що по візі, але і вона в неї, на щастя, довготермінова. Але то вже, надіюсь, не наш клопіт 🙂
Успіху вам! Задавайте питання, які вас цікавлять, в коментарях.